Тарас Шевченко — наш голос крізь століття
22 травня 2025 року золочівська громада зібралася біля пам’ятника Тарасу Шевченку, щоб вшанувати подію, що зворушує серце кожного українця — 164-ту річницю перепоховання Великого Кобзаря на Чернечій горі біля Канева. Саме в цей день 1861 року прах Шевченка, згідно з його останньою волею, було перевезено з Петербурга і поховано на рідній землі — там, де Дніпро і кручі стали вічною декорацією його мрій і поезії.
Захід організував Золочівський осередок Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка у співпраці з учнями та педагогами «Школи радості». Разом вони створили атмосферу глибокої пошани, єднання та пам’яті, яка торкалася кожної душі.
На площі лунали живі слова поезії, звучали виступи школярів, педагогів, громадських діячів. Урочисто і з особливим трепетом прозвучав «Заповіт» — як оберіг, як настановча молитва поколінь.
Священники відслужили панахиду, а представники влади, військові, освітяни й небайдужі містяни поклали квіти та лампадки до підніжжя пам’ятника. Хвилиною мовчання вшанували не лише Шевченка, а й усіх Героїв, які сьогодні стоять на сторожі незалежності, тих, хто заплатив найвищу ціну за нашу свободу.
Шевченко живе. Його слово — з нами. Його дух — у боротьбі.
