Повернення із забуття
Війна, що прийшла на українську землю увірвалася до кожної сім'ї, до кожної оселі, відібрала мільйони молодих життів, спотворила нашу чудову природу, перетворила у руїни тисяч міст і сіл.
Проте наш народ залишився незламним у титанічній битві, якої ще не знала історія. Він боровся за свободу і переміг. Серед тисяч солдатських автографів на стінах Рейхстагу чимало українських імен.
Друга світова війна вона все далі і далі від нас, ми всі знаємо, що вона була страшною та кривавою, що загинула в ній невимовна кількість мільйонів людей, які просто хотіли жити, знаємо ми, старше покоління, але чи знають про неї теперішні хлопчики та дівчатка? Як донести все це, як розповісти про це? Пам'ять... Вона не має початку і не має кінця... Завдяки одному серцю, яке перестало битися тоді, сьогодні на нашій землі б'ються тисячі сердець!
Трагедія Українського народу в роки Другої світової полягала в тому, що на час початку війни він був розділений між кількома державами. Українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі інтереси і вбивати інших українців. За панування над Україною воювали дві тоталітарні системи, що однаково не рахувалися з ціною людського життя. Кожна сторона протистояння намагалася продемонструвати на наших землях прихильність до українства. Однак єдиним справді українським суб’єктом у роки війни був визвольний рух – передовсім, Українська повстанська армія.
Саме 8 травня, в День пам'яті та примирення, учні 8 класу Плугівського НВК І-ІІІ ступенів прийшли на місцеве кладовище аби впорядкувати та доглянути за могилою героїв, які боролися за волю України. Вихованці НВК під керівництвом вчителя історії Саврас Л. Б. та класних керівників, прибрали могилу воїнів-повстанців та посадили живі квіти і саме в цей день запалили вогник пам'яті.
День пам’яті полеглих у Другій Світовій війні - це лише часточка великої данини шани полеглим і живим ветеранам, які своєю кров’ю відстояли нашу свободу.
Ніхто не забутий, ніщо не забуто!
